Організація виховної роботи

        Виховання дружного дитячого колективу –довготривала систематична робота з групою і кожним учнем зокрема. Щоб привчити дітей жити і працювати в колективі, вчитель допомагає їм засвоїти певні правила і норми поведінки, соціальний зміст яких полягає у розвитку співробітництва, взаємодопомоги, відповідальності. Виходячи з того, що дитячий колектив –це модель суспільства майбутнього, педагог прагне виховувати активну життєву  позицію учнів, озброїти їх позитивним соціальним досвідом, навчає оцінювати свою поведінку з точки зору колективу, а також розуміти залежність особистих успіхів від успіхів колективу, колективного життя від дій кожного.

         Виховну роботу треба проводити систематично й цілеспрямовано, враховуючи не тільки вікові можливості, а й індивідуальні особливості дітей, умови їх життя в сім'ї.

         Щоб досягти у виховній роботі бажаних результатів, дуже важливо добре налагодити зв'язок з батьками, зробити їх не тільки спільниками, а й активними помічниками. Без цього процес виховання ніколи не буде повноцінним.

       Найефективніша – індивідуальна форма роботи з батьками, за якої враховуються особливості характеру дитини й стосунків у сім'ї. Вона будується за двома напрямами:

 а) індивідуальна пропаганда педагогічних знань серед батьків;

б) залучення батьків до організації та участі в проведенні позакласних і позашкільних заходів.

      Батьківські збори в школах з малою наповнюваністю учнів бажано проводяться з питань, однаково важливих для всіх батьків. На одних зборах медсестра чи фельдшер може розповісти про основні правила гігієни дітей молодшого шкільного віку. Інші будуть присвячені традиціям народного виховання, тому, як допомагати учням у виконанні домашніх завдань, організації вдома куточка школяра.

     Педагогічним навчанням   охоплені всі батьки. І вони повинні добре знати, яких зусиль докладає школа в усіх напрямах навчання і виховання їхніх дітей.

     Таким чином, виховна робота в  школі з малою наповнюваністю учнів  має свою специфіку, а саме: можливості тісного зв'язку з батьками, опора на народні традиції, близькість до природи, виробництва. У ній мають відбиватися всі напрями виховання, визначені програмою. Планування має орієнтувати на спільні форми діяльності з урахуванням вікових можливостей дітей у кожному класі, включаючи індивідуальну й групову роботу.

     Головними орієнтирами для планування виховної роботи стали: «Національна програма виховання дітей та учнівської молоді» Міністерства освіти і науки України, Програма Кабінету Міністрів України «Назустріч людям», орієнтовний зміст виховання в національній школі за напрямками виховної роботи згідно з вимогами Міністерства освіти і науки України, «Основні орієнтири виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України 31.10.2011 №1243.

    Сучасний зміст виховання дітей та учнівської молоді в Україні –це науково обґрунтована система загальнокультурних і громадянських цінностей та відповідна сукупність соціально значущих якостей особистості, що характеризують її ставлення до суспільства і держави, інших людей, праці, природи, мистецтва, самої себе. Виховання здійснюють для ідентифікації вихованця із загальновизнаними цінностями і якостями та самореалізації його сутнісних сил. Система цінностей і якостей особистості розвивається і виявляється через її власне ставлення.

Ціннісне ставлення особистості до суспільства і держави виявляється у патріотизмі, правосвідомості, політичній культурі та культурі міжетнічних відносин.

       Ціннісне ставлення до людей виявляється у моральній активності особистості, прояві відповідальності, чесності, працелюбності, справедливості, гідності, милосердя, толерантності, совісності, терпимості до іншого, доброзичливості, готовності допомогти іншим, обов’язковості, добросовісності, ввічливості, делікатності, тактовності; вмінні працювати з іншими; здатності прощати і просити пробачення, протистояти виявам несправедливості, жорстокості.

     Ціннісне ставлення до природи формується у процесі екологічного виховання і виявляється у таких ознаках: усвідомленні функцій природи в житті людини та її самоцінності; почутті особистої причетності до збереження природних багатств, відповідальності за них; здатності особистості гармонійно співіснувати з природою; поводитися компетентно, екологічно безпечно; критичній оцінці споживацько-утилітарного ставлення до природи, яке призводить до порушення природної рівноваги, появи екологічної кризи; вмінні протистояти проявам такого ставлення доступними способами; активній участі у практичних природоохоронних заходах: здійсненні природоохоронної діяльності з власної ініціативи; посильному екологічному просвітництві.

   Ціннісне ставлення до мистецтва формується у процесі естетичного виховання і виявляється у відповідній ерудиції, широкому спектрі естетичних почуттів, діях і вчинках, пов’язаних з мистецтвом.

   Ціннісне ставлення до праці є визначальною складовою змісту виховання особистості, що спрямована на формування у неї розуміння особистої значущості праці як джерела саморозвитку і самовдосконалення.

   Ціннісне ставлення до себе передбачає сформованість у зростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил. Воно є важливою умовою формування у дітей та учнівської молоді активної життєвої позиції.